Прейдіть за посиланням. Перегляньте навчальне відео:
Зарубiжна Лiтература 10 клас. Романтизм у Німеччині. Гротескна течія романтизму
Завдання: виписати в зошит тлумачення понять "Романтизм", а також періодизацію літератури ніиецького романтизму:
Специфіка переходу від романтизму до
реалізму. Романтизм у Німеччині.
Романтизм у Німеччині пройшов 3 етапи розвитку:
1 етап -
ранній (ієнський) - з 1795 до 1805 рр. У цей період
була розроблена естетична теорія німецького романтизму і створені твори Ф.
Шлегеля і Новаліса. Засновниками школи сієнського романтизму були брати Шлегелі
- Фрідріх і Август Вільгельм. їх будинок на межі 18-19 ст. став осередком
молодих невизнаних талантів. До кола єзуїтських романтиків входили: поет і
прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік, філософ Фіхте.
Німецькі
романтики наділяли свого героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою
своєї фантазії перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність.
Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мистецтва сієнських романтиків.
Вони ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із
сучасним суспільним розвитком.
Естетична
система сієнських романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу
реальної конкретно-історичної дійсності і зверненням до внутрішнього світу
людини.
Саме ієнські
романтики першими зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх
суб'єктивно-романтичних позицій передбачили його бурхливий розквіт у літературі
XIX ст.
2 етап -
гейдельбергський - з 1806 до 1815 рр. Центром романтичного руху в цей
період став університет у м. Гейдельберг, де навчались, а потім викладали
К.Брентано і Л.А.Арнім, які відіграли провідну роль у романтичному русі на
другому його етапі. Гейдельбергські романтики присвятили себе вивченню і
збиранню німецького фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття
трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій
особистості.
В гурток
гейдельбергських романтиків входили відомі збирачі німецьких казок брати Грімм.
На різних етапах творчості до них був близький Е.Т.А.Гофман.
Соціальна
сатира — гостра
критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у
різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із
загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби
сатири — гротеск, пародія, іронія.
Чекаю на зворотній зв'язок!
Немає коментарів:
Дописати коментар