Перегляньте навчальне відео за посиланням та виконайте практичне завдання:
Всесвітня історія. 10 клас. §22. Китай
Опрацюйте теоретичний матеріал:
Китай
1. Національно-визвольна боротьба. «Рух 4 травня».На початку XX ст. китайське суспільство вимагало змін. Виразником цих прагнень стала Національно-народна партія (Гоміндан). Ідейним керівником партії був Сунь Ятсен, який сформулював мету партії у трьох народних принципах: націоналізм, демократизм, процвітання.
У 1912 р. у результаті Сіньхайської революції було повалено Маньчжурську династію та проголошено республіку. Після смерті президента Юань Шихая в 1916 р. влада перейшла до місцевих військових угруповань («мілітаристів»), які не підкорялися центральному уряду. Китай розпався на окремі ворогуючі частини. Тибет і Синьцзян фактично стали незалежними.
До того ж країна залишалася поділеною між великими державами — Англією, Францією, Японією та США.
У 1919 р. на Паризькій мирній конференції було ухвалено рішення про передачу Шаньдунського півострова Японії, війська якої захопили цю територію під час Першої світової війни. Таке рішення стало приводом до розгортання антиімперіалістичної національно-визвольної боротьби в Китаї, яку розпочали студенти Пекіна. 4 травня 1919 р. вони вийшли на мітинги з вимогами до уряду повернути півострів, усунути від влади прояпонських чиновників та оголосити бойкот японських товарів. Згодом студентів та учнів підтримали китайські підприємці та промисловці. Виступи тривали понад два місяці. Урешті-решт уряд пішов на поступки: було знято з посад прояпонських чиновників, звільнено ув’язнених студентів, китайська делегація не підписала Версальський мир.
«Рух 4 травня» сприяв зростанню національної самосвідомості, утворенню політичних партій та організацій лівого спрямування, що виступали за об'єднання країни, звільнення від іноземного засилля та проведення соціальних реформ. На його хвилі поширилася й досягла успіху боротьба за «нову культуру», зокрема введення до літературного споживання мови, близької до побутової. Це дало змогу багатьом мільйонам китайців здобути освіту. Рух призвів до радикалізації національно-визвольних процесів.
У 1921 р. було створено Комуністичну партію Китаю (КПК), яка вбачала в революції єдиний засіб відродження країни. Дуже швидко КПК стала впливовою силою в містах Китаю.
2. Національна революція 1925—1927 рр. Об'єднання Китаю.На початок 1920-х рр. нагальним завданням для Китаю було відновлення єдності країни. За це боролися три впливові політичні сили: офіційний уряд у Пекіні, Гоміндан на чолі із Сунь Ятсеном і КПК. До того ж їм доводилося вести боротьбу з мілітаристськими угрупованнями, які розділили між собою країну, а також колонізаторами.
У 1921 р. Червона армія радянської Росії, протидіючи японській агресії на Далекому Сході й борючись проти антибільшовицьких сил, оволоділа територією Зовнішньої Монголії. Тут було проголошено Монгольську Народну Республіку. Спалахнув конфлікт із Китаєм, який вважав цю територію своєю. У 1922 р. до Китаю відбула радянська дипломатична місія. Вона мала узгодити питання відносин з офіційним урядом у Пекіні, а також підтримати Гоміндан у боротьбі за владу. Центр Гоміндану розміщувався в Кантоні (Гуанчжоу, південь Китаю).
Після провалу переговорів у Пекіні радянська місія вирушила до Гуанчжоу, де підписала угоду із Сунь Ятсеном. Угода передбачала створення незалежного Китаю, але під керівництвом Гоміндану та орієнтованого на СРСР. Радянська Росія зобов’язувалася надавати фінансову та військову підтримку Гоміндану в боротьбі за владу.
У 1923 р. за рекомендацією Комінтерну в Гуанчжоу було утворено уряд із представників Гоміндану і КПК та спільну армію. Очолив уряд Сунь Ятсен. Проте в 1925 р. він помер.
Поштовхом до революційних подій став розстріл англійськими поліцейськими мирної демонстрації текстильників у Шанхаї, яка проходила під гаслом вигнання з країни колонізаторів. 30 травня 1925 р. на знак протесту в Шанхаї спалахнуло повстання, підтримане всіма верствами суспільства. «Рух 30 травня» започаткував національну революцію. Метою революції було відновлення єдності й суверенітету Китаю, ліквідація мілітаристських угруповань, проведення соціально-економічних перетворень для модернізації Китаю.
Скориставшись антиімперіалістичним піднесенням, уряд у Гуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об’єднання Китаю. Головнокомандувачем армії Гоміндану став Чан Кайші. У жовтні—грудні 1925 р. війська під його керівництвом оволоділи провінцією Гуандун, що укріпило базу революційного руху. У липні 1926 р. його армія розпочала Північний похід, план якого розробив радянський радник В. Блюхер.
Унаслідок бойових дій війська Чан Кайші восени 1926 р. взяли Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні 1927 р. — Шанхай. До Нанкіна було перенесено столицю та створено національний уряд, який підтримали деякі мілітаристські об’єднання Півночі. Чан Кайші та його прихильники вважали, що мети досягнуто і слід узятися за реформи. Проте КПК наполягала на тому, що революцію треба продовжити і стати на шлях соціалістичного будівництва. У революційному таборі стався розкол.
Чан Кайші був обтяжений відносинами з КПК, що робило його маріонеткою СРСР. У квітні 1927 р. він влаштував масові розстріли комуністів у Шанхаї, тобто здійснив переворот, установивши особисту владу. Так Чан Кайші зміг об’єднати Китай під своєю зверхністю. Спроба комуністів підняти повстання (повстання «осіннього врожаю») у Наньгуні зазнала невдачі. Після цього дипломатичні зв’язки між СРСР і Китаєм було розірвано. КПК стала на шлях партизанської боротьби проти Гоміндану. Спалахнула громадянська війна, яка з перервами тривала до початку 1950-х рр.
3. Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану.Наприкінці 1928 р. Гоміндан прийняв офіційне рішення про завершення воєнного етапу революції та початок політичних перетворень. Межею своєї соціально-економічної політики він зробив подальше зміцнення державного сектору економіки. Уряд узяв під свій контроль фінансову систему країни — банки, страхові товариства, податкові та митні надходження, створив механізм державного контролю над системою планування економічного розвитку. Водночас держава підтримувала приватні інвестиції. Така економічна політика, орієнтована на обмеження привілеїв іноземного капіталу, сприяла розвитку місцевого капіталу і, відповідно, зменшенню залежності Китаю.
Керівники Гоміндану прийняли закони про працю, створили систему офіційних державних профспілок, установили мінімальний рівень заробітної плати. Було прийнято й низку інших законів, які гарантували певні права громадян, а особливо право власності, що сприяло розвитку приватного підприємництва. У 1930 р. було прийнято аграрний закон. Він обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь, захищав права орендарів. Цей закон був покликаний загасити соціальні конфлікти на селі. Значного ефекту реформи не мали, хоч і забезпечили відносну стабільність.
Головною метою зовнішньої політики Гоміндан вважав скасування нерівноправних угод із великими державами. Уже в 1928 р. уряд Нанкіна оголосив про відновлення митної автономії. Одночасно було ліквідовано внутрішні митні кордони. Завдяки переговорам Китаю було передано 20 із 33 концесій. Однак усі спроби отримати закордонні позики для реконструкції країни закінчилися провалом. Почався навіть відплив іноземного капіталу з країни.
Зовнішньополітичне становище Китаю ще більше погіршилося після агресії Японії в Маньчжурії. Усі зусилля китайського керівництва отримати допомогу від держав Заходу в боротьбі проти Японії успіху не мали. Тоді Чан Кайші в 1935—1936 рр. знову звернувся по допомогу до СРСР.
4. Протистояння між КПК і Гомінданом.Після погрому 1927 р. комуністи зберегли свій вплив у багатьох регіонах країни, утворивши радянські райони й здійснюючи в них експерименти з побудови комуністичного суспільства. Завдяки цьому вдалося сформувати провідні ідеї китайських комуністів: революція в Китаї буде переважно селянською та матиме форму партизанської боротьби.
У 1930—1934 рр. армія Чан Кайші здійснила п’ять походів проти радянських районів, утворених комуністами, і розгромила їх. Рух за встановлення радянської влади в Китаї зазнав поразки, але не був знищений.
У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун, який усунув від керівництва пекінських інтелектуалів. Під його командуванням у 1934—1935 рр. 100-тисячна партизанська армія здійснила «Великий похід» (пройшла з боями 12 тис. км). Вона перебазувалася до Північного Китаю — ближче до СРСР і фронту, який утворився після окупації Японією Маньчжурії. Тут на межі трьох провінцій — Шеньсі, Ганьсу та Нінся — було утворено Особливий прикордонний район, який став базою для подальшого відновлення й розгортання комуністичного руху.
Агресія Японії й тиск СРСР змусили КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову об’єднати сили.
Проте дії китайської армії не були успішними. До 1939 р. весь Східний Китай окупувала Японія. Чан Кайші при цьому намагався завдати удару своєму «союзнику» — комуністам, у яких він убачав головних суперників у боротьбі за владу. Невдачі Гоміндану підвищували авторитет комуністів, які успішно вели боротьбу проти японців у контрольованих ними районах Північного Китаю. У той самий час на території під зверхністю Гоміндану селянство зазнавало всіляких утисків від землевласників.
Наприкінці війни КПК стала масовою селянською партією, яка мала значні військові сили. Це дало їй змогу розпочати вирішальну фазу боротьби за владу, що завершилася її перемогою.
Виконайте тестові завдання (відповідь запишіть в зошит):
Рух "30 травня "започаткував
План "Північного походу" армії Чан Кайші розробив В.Блюхер ,радник
Дипломатичні зв'язки між СРСР та Китаєм було розірвано внаслідок...
Гоміндан прийняв офіційне рішення про завершення воєнного етапу революції та початок політичних перетворень у ...
КПК здійснила "Великий похід" з метою...
Назвіть рік виникнення «Руху 4 травня» в Китаї:
Під проводом якого лідера відбувся державний переворот у Китаї 12 квітня 1927 р.?
Наслідком національної революції в Китаї 1925–1927 рр. було(-в):
Революція 1925-1927 років у Китаї мала характер:
Партію Гоміньдан з 1912 року очолював:
Назвіть період, протягом якого тривала Національна революція в Китаї
Яка подія увійшла в історію під назвою «рух 4 травня»?
Немає коментарів:
Дописати коментар