Шановні учні!
Пропоную для перегляду теоретичний матеріал та практичне завдання:
Перегляньте відео-матеріал:
Подібно до багатьох класичних творів, “Фауст” зародився в народній творчості. Прототипом народного Фауста став чаклун і чорнокнижник на ймення Фауст, який дійсно існував у першій половині XVI століття і став прообразом цілої плеяди літературних Фаустів. Уперше Легенда про Фауста виникла в кінці XV – на початку XVI ст. Народна легенда малює Фауста то чарівником, то поетом і гуманістом.
У 1587 р. у ФранкфуртінаМайні вийшла перша літературна редакція легенди про Фауста, видана Йоганном Шпісом під заголовком “Історія про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника, про його договір з дияволом, його пригоди і діяння, про заслужену кару йому, запозичену головним чином з його паперів”. Релігійний автор звинувачує Фауста в тому, що він в гордині своїй “прив’язав собі орлині крила і намагався дослідити і небо і землю – все до останку”.
В оповіді Шпіса Мефістофель по закінченні договору, скріпленого кров’ю, безжально знищує Фауста. Наступні німецькі літературні варіанти легенди про Фауста XV – XVII ст. не піднімаються над рівнем “Фауста” Шпіса. Іншу інтерпретацію легенди дав відомий драматург англійського Відродження XVI ст., сучасник В. Шекспїра, Кристофер Марло, який у своїй трагедії “Життя і смерть доктора Фауста” (1589 – 1592 рр.) створив титанічний образ Фаустабогоборця, котрий звернувся до магії і намагався розкріпачити особистість від старих законів світотворення.
У XVIII ст. образ Фауста, вченогопротестанта, стає особливо популярним. Так, німецький просвітник Лессінг у драмі “Фауст” змальовує вченого з великою симпатією. Вже в цьому варіанті спроба диявола знищити Фауста є невдалою. Представники “Бурі і натиску” з їх культом генія, який не визнає над собою ніяких законів, не могли не захопитися образом Фауста.
Протягом кількох десятків років драматурги цього руху створюють нові варіанти “Фауста”. В 1778 р. з’являється “Життя Фауста” Фрідріха Мюллера, в 1791 -“Фауст, його життя, діяння і загибель” Клінкера.
На початку 70х рр. XVIII ст. до написання “Фауста” приступає і Й. В. Гете. Він ще в дитинстві в лялькових театрах пізнав народного “Фауста”. Ставши лідером угруповання молодих “Буря і натиск”, Гете захопився титанічним образом Фауста і в 1774-1775 рр. створив свій перший варіант “Фауста”, так званий “ПраФауст”.
У відповідності з загальним духом “Бурі і натиску” Фауст “ПраФауста” – бунтівник, який рветься до пізнання таємниць природи, але неодмінно приречений на поразку.
З’ясування композиції твору.
У своєму завершеному вигляді “Фауст” складається з “Присвяти” (це ліричний вірш, у якому звучить і скорботний спомин про молодість і друзів, які відійшли, і роздуми про долю майбутнього творіння, і тривожна настороженість по відношенню до його нових читачів), “Театрального вступу” (в ньому Гете формулює свої теоретичні ідеї про роль мистецтва), “Прологу на небі”, (в якому чітко окреслюється головна ідея твору. Пролог відкривається урочистим гімном природі, яка перебуває у постійному русі, розвитку, боротьбі:
Бурхають бурі навзаваді,
Шумлять нестримано кругом
І огортають твердь і води
Таємногрізним ланцюгом.
На фоні цього гімну відбувається зав’язка трагедії. Першу частину закінчено у 1806 р. (складається з 25 сцен), а другу – у 1831 р. (у ній 5 дій).
За жанром – це драматична поема, яка об’єднує в собі реальність і фантастику, лірику і філософію. Сам Гете назвав свій твір “трагедія”, бо тут присутній гострий і непримиренний конфлікт. Добра і Зла, що триває у Всесвіті.
Герой сам прагне вибороти свою долю наперекір волі вищих сил.
Колективне визначення теми і проблематики трагедії “Фауст” (учні повинні прочитати твір до початку його вивчення).
Тема: це Драма про історію людства, про Людину, її обов’язок, покликання, про її відповідальність перед іншими людьми.
Проблематика: життя і смерть, добро і зло, сутність буття, призначення людини у світі, людина і Природа, людина*і Всесвіт, пізнання світу, Кохання, мистецтво і його роль у суспільстві.
Таким чином, Фауст, на думку вченого В. Звиняцьковського, цікавив Гете не як історична особа пізнього Відродження, а як образ, в якому Відродження подає руку “Просвітництву так само, як і будьякій наступній добі, що спробує поставити над усім людський розум. Розумна людина доби Просвітництва високо оцінює своє право на щастя, але не забуває, що щастя – це справа розуму. А саме слово “щасливий” латиною перекладається як “їаивіиз” – Фауст.
Додаткова інформація: ст 10-16
Зарубіжна література (Ковбасенко) 11 клас
Для ознайомлення з твором Гете "Фауст" рекомендую скористатись посиланнями:
"Фауст"//Стислий переказ. Скорочено//Й. В. Гете//Шкільна програма 11 клас
В зошит написати відповіді на питання:
Літературний диктант.
1.Зі скількох частин складається “Фауст” Гете?
2.Який твір за жанром? А як його визначив сам Гете?
3.Хто бере участь у розмові в “Пролозі на небі”?
4.Між ким розгорається суперечка?
5.Хто свідчив: “Я свідок лиш мізерності людської”?
6.Кого вибрав Бог об’єктом дослідження?
1. Зустріч з яким персонажем стає початком духов
Ного випробування Фауста?
8.Хто такий Мефістофель?
9.Ім’я кабінетного вченого, чиї істини мертві?
10.Яка функція Мефістофеля у творі?
11.Хто застеріг Фауста від самогубства?
12.Хто і кому сказав ці слова: “То буду тобі по змозі Товаришем вірним, Слугою покірним,
А хочеш – і жон, Безмежно відданим рабом?”
Немає коментарів:
Дописати коментар