З самого дитинства я дуже гарно пам'ятаю фразу бабусь, дідусів «головне, щоб війни не було, а інше – наживне», але не часто замислювалась над цими словами. Можливо, наші предки вважали нас поколінням, що так і не навчиться цінувати Незалежність та мирне життя, бо наші побратими за це не вмирали, не були закатовані, засуджені. Ми сприймали це як належне, як те, що було, є і буде. Інакше - ніяк. Цього року ми повною мірою на собі відчули це важливе й величне слово «Незалежність», та як боляче навіть від думки про її втрату. Це справді безцінно, цитуючи Сковороду: «Зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото».
Щоранку ми відкриваємо соцмережі та бачимо речі, які стали, на жаль, звичними на нас та жахом для всього цивілізованого світу. Ми бачимо щоденні збори на якісь важливі речі для фронту, пости пошуку безвісти зниклих, прохання про допомогу з відбудови зруйнованої домівки, світлини порятунку людей та домашніх улюбленців з-під завалів. Пости мерів рідних міст із звітами про зроблену роботу з відновлення доріг, систем енерго- та водопостачання, їх прохання залишатися в укриттях під час сирен та берегти себе. Інколи натрапиш на відео наших військових, де вони відволікаються, танцюють там, де будь-хто в світі би страждав. І якось наче легше на душі стає. А потім почуєш рев сирени, зустрінеш військового в магазині, і знову згадуєш ціну Незалежності.
Вдома, дивлячись в дзеркало побачиш людину зі шрамами на душі, і кожен знає звідки вони взялися. Цей, наприклад, зветься «Азовсталь», інший - «ракета, що потрапила в дім з невинною сім'єю», на руїнах якого Крим плакав. А цей- «хлопчик, Герой, з паралельного класу, що не повернеться додому».
Саме так виглядає наша сучасна Незалежність. Вона у вчинках та рішучих діях. Щодня в нас - День Незалежності. І ми ніколи-ніколи, ніколи в житті не забудемо, яку ціну за неї заплатили.
Життя української мови має бути природним в українській державі. Питання мови – це не питання суто лінгвістичне чи суспільне, це також і питання екологічне. Ставлення до української мови як символу української держави допомагає збудувати надійну державну й громадську екосистеми.
Запрошуємо всіх бажаючих висловити свою думку у формі есе на тему: "Мовне відродження, або Мова - це серце ідентичності"
Чому варто переходити на українську?
Немає коментарів:
Дописати коментар