Перейдіть за посиланням. Перегляньте навчальне відео:
Моріс Метерлінк Ідейний зміст драми-феєрії «Блакитний птах»
Словникова робота (запис до зошитів)
Драма-феєрія — це п’єса з казково-фантастичним сюжетом і
персонажами.
Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на
фантастично-казковому сюжеті, у якій з метою вразити глядача використовують
різноманітні сценічні ефекти.
Ознайомтесь із теоретичним матеріалом:
В
основі сюжету — казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього
птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці — онучці сусідки Берленґо
(феї Берилюни). Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу
провести своїх героїв — дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля — через багато
випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за
Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак
його потрібно побачити в реальному повсякденному житті — у батьківській любові,
у турботі про ближніх, милосерді і безкорисливості. Образ Синього птаха
багатозначний він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це
споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче
віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди — вона
нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії,
наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у
Всесвіті в пошуках істини й гармонії, її зустріч із добром і злом.
Образи
п’єси. У сюжеті п’єси переплетено два пласти — реальний і фантастичний.
Реальні життя в сім’ї дроворуба, обстановка в його бідній, але не вбогій
хатині, час, коли відбувається дія,— ніч напередодні різдва різдвяний мотив —
чекання чуда і народження людини — так само дістає реального втілення. Діти
після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки
здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на
запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею,
відповідає: «Тому що вона — моя». Тепер, після довгих пошуків,
випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому
шляху, він готовий відразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до
ближнього — умова цього дива.
Фантастичний
план сюжету, крім подорожі, задіює персонажів, які розділяють з дітьми їхнє
повсякденне існування і враз оживають чи олюднюються. Це Хліб, Молоко, Вода,
Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом
костюмів однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі
вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям.
Кішка — втілення зрадництва і підступництва — уособлює ворожі людині демонічні
сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю
дітей, Кішка приводить їх у ліс на вірну загибель від дерев і тварин, що
страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій
алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття
і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.
Підпорядкована
розкриттю її філософського змісту, п’єса поділяється на п’ять дій, дванадцять
картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини об’єднані між собою
авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку
дітей — майбутнього людства. Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних
ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу
Тільтіля й Мітіль. Так, у Країні Спогадів (дія II, картина 3) серед померлих
родичів вони усвідомлюють благородну потребу поважати пам’ять предків. У садах
Блаженств (дія IV, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському
житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості — це «гладкі
земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й
питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.). Їм протистоять інші Блаженства
(тобто цінності). Порівняно з першими вони непомітні і навіть сірого кольору
(наприклад, Блаженство любити батьків). Але саме Блаженство Чистих Радощів, Безневинних
Думок, Зимового Вогнища, Блаженство милуватися красою природи і — найголовніше
— відчувати Материнську Любов сповнюють життя людей високим змістом і
духовністю. Зустріч дітей з Материнською Любов’ю є психологічною кульмінацією
п’єси. Отже, в алегоричних і символічних образах п’єси стверджуються моральні
цінності: перевага добра над злом, духовності над ситою вульгарністю, чеснот
над пороком. Ці істини відкриваються дітям і створюють духовний світ Тільтіля й
Мітіль.
Царство
Майбутнього — заключний етап у подорожі дітей. Його головна дійова особа — Час,
бородатий старий з косою і пісковим годинником. Зовнішність персонажа, його
характер і функція традиційні — він невблаганний, байдужий до сліз і умовлянь,
строго дотримує порядку. У такий спосіб автор стверджує думку про покірність
людини часу і долі, але поряд із цим він переконаний у високому покликанні
людей: «На землю голіруч не пускати». Час у феєрії подано не тільки в
алегоричному образі, а й в інших проявах: у його конкретному прояві (дія п’єси
— вечір напередодні Різдва, одна ніч — час сну), а також у властивому цьому
жанру умовному вимірі. Цей потік часу виходить за межі життєвого досвіду дітей.
Так, подорож за Синім птахом відбувається уві сні. Час сну і сновидіння не
збігається. Наприкінці п’єси на це вказано: минула і «тільки одна ніч», і
цілий рік.
З
драмою-феєрію М. Метерлінка можна порівняти п’єсу Лесі Українки «Лісова
пісня».
👉👉👉👉👉👉👉👉👉👉 Моріс Метерлінк — Синій птах (аудіокнига скорочено)
Занотуйте поспорт твору в зошит:
Немає коментарів:
Дописати коментар