Практична риторика. Засоби мовного вираження промови

                                                   Доброго дня, любі учні

Ознайомтесь з теоретичним матеріалом до теми

"Практична риторика. Засоби мовного вираження промови"

та виконайте практичне завдання

Завдання: прочитайте, занотуйте в зошит засоби мовного вираження (вивчіть)

⇩

Промова — це публічний виступ, метою якого є висвітлення певної інформації та вплив на волю, почуття, розум слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та аргументованістю мовця.

Промові як жанру публіцистичного стилю властиві такі ознаки:

• активне вживання суспільно-політичної, економічної, юридичної, культурно-освітньої лексики;

• наявність емоційно забарвлених слів, фігур, тропів, фразеологічних зворотів;

• використання окличних речень і риторичних запитань;

• широке використання речень із звертаннями, вставними та вставленими конструкціями;

• повтори;

• емоційний тон викладу.

Промову бажано побудувати за всіма правилами риторичної науки. В ораторській діяльності виділяють три основних етапи: докомунікативний, комунікативний і посткомунікативний.

Розгляньте таблицю, визначте зміст роботи на кожному етапі підготовки промови.

Докомунікативний	Комунікативний	Посткомунікативний
1. Визначення теми і мети виступу	Проголошення промови	Аналіз промови
2. Оцінювання аудиторії (віковий склад, освітній рівень, соціальний статус) й обстановки	Відповіді на запитання, ведення полеміки
3. Добір матеріалу (виписки, цитати)
4. Систематизація матеріалу (план, тези, тематичні слова), створення тексту (вибір мовних засобів)
5. Репетиція (обмірковування стилю поведінки та зовнішнього вигляду)

Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему вдаються до ораторського підстилю публіцистичного стилю.

Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Мова подібна до музичного інструмента, на якому треба навчатися грати. Усі ми говоримо рідною, в основному розмовною мовою, однак перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою. Висловлюватися треба чітко та недвозначно. Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.

Після викладу однієї думки зробіть коротку паузу. Під час виступу тримайте голову прямо і дивіться на слухачів, час від часу змінюючи напрям свого погляду, начебто спрямовуючи туди свої слова. Слухачі в усіх кутках зали тоді відчуватимуть, що ви звертаєтеся саме до них.

План виступу – це послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, що зафіксовано у вигляді переліку ключових понять або суджень.

Неабияке значення для підготовки виступу має складання плану.

Його треба після повного усвідомлення теми та ідеї виступу й опрацювання необхідної літератури.

План – найкоротший від записів, де висвітлено підтеми тексту. Щоб скласти простий план, необхідно вдумливо прочитати текст, з’ясувати його тему та головну думку (ідею), визначити підтеми, чітко й лаконічно їх сформулювати та записати у вигляді підпунктів.

Пункти плану – здебільшого складні словосполучення.

Щоб скласти складний план тексту, потрібно підтеми тексту поділити ще на мікротеми та чітко їх сформулювати. Мікротеми тексту стануть підпунктами складного плану.

Звичайно, складний план має вступ, основну частину та заключну частину з висновками.

План також може бути цитатний.

Вступ– початкова частина твору, яка передує викладу його змісту.

Основна частина – ґрунтовна частина виступу. Де базується головна частина змісту.

Висновок (заключна частина) – остаточна думка щодо чогось, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань чи на підставі достатньої аргументації.

При виступі необхідно використовувати засоби мовного вираження.

Засоби мовного вираження

1.Метафора Про метафору та метонімію більше детально на наступному уроці!

2.Метонімія   Про метафору та метонімію більше детально на наступному уроці!

3.Синекдоха   детально на наступному уроці!

4.Уособлення  або персоніфікація   детально на наступному уроці!

5. Антитеза детально на наступному уроці!

6. Града́ція   детально на наступному уроці!

7.Повторення  детально на наступному уроці!

8.Порівня́ння  детально на наступному уроці!

II.   Тропи

1.Епітет   - художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку, індивідуалізує та викликає певне ставлення до нього:

а) Мати наша – сивая горлиця.

    Все до її серденька горнеться:

    Золота бджола – намистиною,

        Небо – празниковою хустиною,

        Сивий дуб – прокуреним      прадідом,

        Білочка – мальованим пряником,

 Жура-журавель над криницею –

Чистою сльозою-водицею,

А земля – пшеницею ярою,

А літа – замисленим явором,

Що із сорок першого журиться:

“Де ж це, молодице, твій суджений?”

         Місяць –непоколотим золотом,

         А береза – вранішнім солодом,

         Хата – ластівками над стріхою,

         А туман – вдовиною втіхою.

         Крашанкою – сонечко в миснику...

А вона до всіх до них – піснею.

                          (Б.Олійник. “Мати наша – сивая горлиця”)    

б) Найогидніші очі порожні,

     Найгрізніше мовчить гроза,

 Найнікчемніші дурні вельможні,

 Найпідліша брехлива сльоза.

                              (В. Симоненко)

2.Порівняння   - зіставлення двох (і більше) явищ, предметів чи дій, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого чи інших:

а)  Ростуть дуби, купають в небі віти, 

     А навкруги, немов веселі діти, 

     Дубки та липки зводяться рясні...

                       (М.Рильський. “Маркові дуби” – на хуторі І.Карпенка-Карого “Надія”                                                             на Кіровоградщині – дуби Марка Кропивницького) 

б) Як парость виноградної лози,

     Плекайте мову...  

                                 ...Немає 

     Мудріших, ніж народ, учителів;

     У нього кожне слово – це перлина,

     Це праця, це натхнення, це людина.

                                     (М.Рильський. “Мова”)

3.Метафора - слово чи словосполучення, що вживається в переносному значенні на основі подібності двох предметів чи явищ  в певному відношенні:

а)   Як перший грім, мов колесо веселе,

       Прокотиться над лісом весняним

       І залишить гроза блакитний дим,

       А по долинах вогку млу простеле;

             Як хмарки, мов Колумба каравели,

             На обрії розтануть голубім, -

             Зітхнуть поля всі подихом одним,

             Гілля на липах оживе дебеле,

      Легка бджола за взятком полетить,

      Трава збагне, що треба зеленіть...     

                 (М.Рильський.   “Перший грім”)

 Метафора замовкло поле є персоніфікацією, оскільки «оживлює» поле. Можна сказати, що в цих рядках автор створює розгорнуту метафору, до складу  якої входить і персоніфікація, і епітети (поле стоголосе, золота мла), і яка, у свою чергу, творить поетичний образ поля.

в) Моя душа, немов черешня,

    Понад снігами зацвіла.

г) І вся в гірляндах, як індійська жриця,

    весна ряхтіла в іскорках роси.  

4.Метонімія  - слово або вираз, що вживається в переносному значенні на основі зовнішнього або внутрішнього зв’язку між двома предметами чи явищами:

а)  Гримить Дніпро, шумить Сула,

     Озвались голосом Карпати

     І клич подільського села

     В Путивлі сивому чувати.

     Чи словом зборкати орла?

     Чи правду кривді подолати?      

(М. Рильський. “Слово про рідну матір”)

 

 5.Синекдоха   - різновид метонімії, утворений перенесенням значення з одного явища на інше за ознакою кількісного співвідношення між ними – найчастіше вживання однини в значенні множини.            

                     а) І в час лихий в бою тяжкому

     Тут люди слали трудові

     Привіти Мінську лісовому

     І зоревінчаній Москві...

б) І волю всенародну Конєв

     Приніс у Прагу в світлий дар.

в) Іди ж дорогою одною,

    Де хижий терен не росте,

    І трудівницькою рукою

    Будуй майбутнє золоте...

           (М.Рильський. “Прага”)  

6.Персоніфікація - вид метафори, полягає у наданні предметам, явищам природи та поняттям властивостей людини, олюднення їх; часто використовують у байках, казках і легендах, де тварини, рослини і неживі предмети, як і люди, мислять, розмовляють, здійснюють певні вчинки; на відміну від уособлення - оживлення: 

а) ...Як пісні його

    По-чеському до чехів говорили!          

           (М.Рильський. “Бедржіх Сметана”)

б) Проти ворожої навали,

    Проти німецького ярма

    Стіною чехи повставали,

    І правда їх вела сама.                         

               (М.Рильський. “Прага”) 

в) Йде зима й бескидами гуде.

г) Реве та стогне Дніпр широкий,

    Сердитий вітер завива…

         І блідий місяць на ту пору

         Із хмари де-де вигляда…                  

(Т.Шевченко. «Причинна»)

7.Уособлення   - різновид метафори – перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи і навіть на абстрактні поняття, оживлення їх.:  

а) Ніч темна людей всіх потомлених скрила

    під чорні широкії крила.             

8.Алегорія  - інше говорю – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається  за допомогою конкретного образу; в казках про тварин: вовк уособлює жадібність і тупість, лисиця – хитрість і підлабузництво, заєць – боягузтво, осел – упертість і тупість тощо; в байках, притчах, прислів’ях, назвах творів: 

а) Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – воли  -  це алегоричний образ селян;  воли не ревли б, якби у них були повні ясла; так і селяни: вони не ремствували б, не бунтували б, якби у них була земля, жили щасливо.

б)  “Каменярі” – це “алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги” (Франко, XVI, 1955, 401). 

в) Лисичка подала у суд таку бумагу:

     Що бачила вона, як попелястий Віл

     На панській винниці пив, як мошенник брагу,

     Їв сіно, і овес, і сіль.     

                      (Є.Гребінка.)

9.Гіпербола - перебільшення розміру, сили, значення певного явища, щоб надати                зображуваному виняткової виразності, загостреності. (художнє перебільшення):

а)                  В тім гаю,

     У тій хатині, у раю,  

     Я бачив пекло...                    

(Т.Шевченко. “Якби ви знали, паничі”)

б) А сльоз, а крові? Напоїть

    Всіх імператорів би стало

    З дітьми і внуками, втопить

    В сльозах удов’їх. А дівочих

    Пролитих тайно серед ночі!

    А матерніх гарячих сльоз! 

    А батькових, старих, кривавих!

    Не ріки – море розлилось,

                          Огненне море!

                                 (Т. Шевченко. Поема “Кавказ”)

в) Море усмішок.

10.Парадокс  (оксюморон) (оксиморон) - несподівана, дивна суперечність; міркування, яке і доводить певне положення, і заперечує його:

а) Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук,

    І міццю генія піднісся до вершини...

   Стократ загинувши, повік він не загине!

                   (М.Рильський. “Два сонети про Горького”)

б) А потім – тиша чорна залягла,

    І жоден звук стозвукової землі

    Не міг крізь неї променем пробитись. 

(М.Рильський. “Бедржіх Сметана”)

11.Перифраз(а) - називання предмета або явища не прямо, а в формі опису їхніх істотних і характерних рис та ознак:

а)  Великий Каменяр                (це Іван Франко).

б)  Великий Кобзар                  (це  Тарас Шевченко).  

в)  Не будь тою людиною, що догори щетиною.

                     е)   Хай тим стане оце за диво,                  

                          Хто під регіт і плач жоржин

                          Йде косить поетичну ниву,

                          Позичаючи мозку в машин.

                                      (В.Симоненко)

12.Іронія  - прихована насмішка, коли про когось чи про щось говориться начебто в позитивному тоні, а мається на увазі протилежне; глузування:

Рина. - ...Ой, Улюню! Молю тебе, благаю – закохай! 

Уля схвильовано: -  Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український. Ну як до його підступитися? З якого боку?

-          З якого?

-          Так. 

-          З українського. 

-          Не розумію. Як це?

-          А так, що тільки з українського.

                      Уля подумала:   - Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж іншого боку нема, а ти кажеш: тільки з українського. Він же з усіх боків український.

                                                                                           М.Куліш «Мина Мазайло»

Практичне завдання: Підготувати виступ, довільно обравши тему

На високий бал: Зробити презентацію засобів мовного вираження.