Перегляньте навчапльне віде та опрацюйте теоретичний матеріал. Виконайте практичне завдання.
ЗНО Історія. 24.3. Масові репресії. Ідеологізація суспільного життя, культ особи
ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. КУЛЬТ ОСОБИ. МАСОВІ РЕПРЕСІЇ
1929 р. — рік «великого переламу» — став роком остаточної перемоги Й. Сталіна у боротьбі за владу й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усунуті соратники В. Леніна Л. Троцький, Г. Зинов’єв. Л. Камєнєв, М. Бухарін, А. Риков, М. Томський.
Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті рр. стало утвердження тоталітарного режиму, ознаками якого були культ особи Сталіна, панування однопартійної системи (ВКП(б) — КП(б)У), зрощування партійного й державного апарату, повний контроль держави над суспільним життям, створення розгалуженого репресивного апарату, здійснення масових репресій проти населення.
Реорганізація репресивних органів передбачала створення Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), організацію концтаборів на чолі з Головним управлінням таборів (ГУЛАГ), створення Особливої наради для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу», застосування фізичних методів тиску до арештованих, застосування найвищої міри покарання одразу після оголошення вироку.
Наступним кроком на шляху до утвердження тоталітарного режиму стало прийняття «сталінської» Конституції СРСР 1936р. і Конституції Української РСР 1937 р., які мали закріпити «перемогу соціалізму». Переважна більшість положень нової Конституції формально мала демократичний характер: рівноправність усіх радянських республік СРСР, право виходу республік зі складу СРСР, формування органів державної влади шляхом виборів, проголошення прав і свобод громадян. Вищими органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади — Ради депутатів трудящих.
Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР залишався понадцентралізованою унітарною державою, в якій союзні республіки, в тому числі Україна, не мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені якої здійснювалося керівництво економічним, політичним і духовним життям радянського суспільства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович (1925—1928 рр.), С. Косіор (1928—1938 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У і секретар Харківського обкому партії П. Постишев.
Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДНУ—НКВС показові політичні процеси над «ворогами народу». Протягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито» й засуджено понад 100 «контрреволюційних» організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або до різних строків позбавлення волі.
Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби у період будівництва соціалізм); не припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 р.). Жертвами терору стали представники усіх верств населення: партійні й державні діячі (перші секретарі ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Рад наркому УСРР X. Раковський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим округом Й. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косинка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).
Масові репресії
Мета | Переслідування й знищення «ворогів народу» з метою установлення однопартійної системи й придушення національно-визвольного руху |
Основні заходи | 1928 р. — «Шахтинська справа» інженерно-технічних працівників Донбасу 1930 р. — судовий процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) 1931 р. — справа «Українського національного центру» (УНЦ) 1933—1934 рр. — справа «Української військової організації» (УВО) |
Результати, наслідки | Утвердження тоталітарного режим); зміцнення особистої влади Й. Сталіна, знищення вищого партійного керівництва й національної інтелігенції |
КУЛЬТУРНЕ ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ. ЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ
Політика «культурної революції» передбачала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літератури й мистецтва, які повинні були перетворитися на інструмент ідеологічного впливу держави на суспільство.
Культура України у 1930-ті рр.
Освіта
Здобутками освіти стали ліквідація неписемності населення (наприкінці 1930-х рр. неписьменні складали лише 15 % дорослого населення), запровадження загальної обов'язкової початкової освіти, початок переходу до загальної семирічної освіти, збільшення кількості технікумів і вузів, відновлення діяльності Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського університетів.
Однак згортання українізації та поширення русифікації призвели до скорочення кількості навчальних закладів з українською мовою навчання.
Наука
Значних успіхів досягла наука: працювали Всеукраїнська академія наук (ВУАН), Український фізико-технічний інститут у Харкові, Інститут електрозварювання ВУАН.
Широке визнання одержали наукові дослідження вчених І. Курчатова, Л. Ландау (ядерна фізика), М. Боголюбова, М. Крилова (нелінійна математика), Ю. Кондратюка (розробка теорії космічних польотів), Є. Патона (електрозварювання), О. Богомольця (патологанатомія), О. Палладіна(біохімія), М Холодного, А. Сапєгіна, І. Агола (генетика), М Грушевського, Д. Багалія, М. Яворського (історія).
Проте чимало відомих вчених було репресовано, зокрема І. Агол, М Яворський, Ю. Кондратюк та ін., помер при загадкових обставинах М. Грушевський.
Література
Розвиток літератури характеризувався ліквідацією літературно-художніх об’єднань, що виникли у 1920-ті рр., і створенням Спілки радянських письменників України (1934 р.), насадженням єдиного творчого методу — соціалістичного реалізму, переслідуванням діячів національної культури.
В умовах ідеологічного контролю виходили твори П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана, які були змушені пристосовуватися до тоталітарного режиму.
Чимало письменників стали жертвами сталінських репресій, зокрема М. Яловий, О. Вишня, Г. Косинка та інші, покінчив життя самогубством М. Хвильовий.
Мистецтво
У театральному мистецтві плідно працювали актори Я Саксаганський, М. Садовський, Я. Ужвій, у музичному мистецтві — композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Данькевич, у кіномистецтві — режисери О. Довженко, І. Пир'єв, у живопису — художники М. Бойчук, Ф. Кричевський.
Однак репресії поширилися й на діячів мистецтва. Припинив існування експериментальний театр «Березіль», а його режисер Л. Курбас загинув у концентраційному таборі. Вилучалися з прокату фільми режисера О. Довженка. Заарештували й розстріляли понад 300 кобзарів і лірників, яких зібрали начебто на Республіканську олімпіаду у Харкові.
Трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов’язаний із установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою й фізичним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва, отримав назву «розстріляне відродження».
РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
Із листа до Г. І. Петровського про примусову колективізацію й розкуркулення селян
«7 липня 1931 р.
Голові ЦБК УСРР т. Петровському від слухачів Військово-повітряної академії РСЧА м. Москва
Коркіна Якова та Пахоленка Ом сіяна
Просимо Вас розібрати слідуючи явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві працівники Новопсковського р-ну на Старобільського округу...
Колективізація. Колективізовано до 85%. Забезпеченість колгоспів продуктами недостатня. 10% колгоспників зовсім не мають хліба через поганий розподіл. Кооперація зовсім не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нужда у взутті. ...в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.
Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок відмови йти у колгосп підводять під графу куркуля і розкуркулюють, забираючи все майно... Існує переконання, що залучати в колгосп можна лише силою...
Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів. Наприклад, голова колгоспу... Шандра Н. А. заявляє: «...На нас партія жме і ми жмемо».
Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить... Пияцтво, залякування, погане виховання і забезпечення колгоспників є причиною небажання бідноти і середняків... вступати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркульства і відбивають його настрій».
Укр. іст. жури. — 1992. — № 6.
Поміркуйте (запишіть вашу думку, фото відправте мені в особисті повідомлення):
1. Як охарактеризовано процес колективізації у наведеному документі? Які позитивні та негативні риси колективізації визначають автори?
2. Чим пояснюють автори недоліки колективізації? Чи можна вважати таке пояснення їхньою особистою думкою?
3. Чому така велика відстань у часі між датою написання (вгорі) й датою оприлюднення (внизу) цього документа?
Ознайомтесь із тлумаченням термінів і понять:
Терміни та поняття
Геноцид (від гр. «рід» і лат. «вбивати») — сукупність дій або політика, спрямовані цілковито чи частково на знищення окремих груп населення за расовими, нац., реліг. або соціальними мотивами; один з найважчих злочинів проти людства. Прикладами г. є Голодомор проти укр. народу, Голокост єврейського народу.
Голодомор — штучний голод 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947, навмисно створений більшовицькою владою, соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення. Охопив він осн. сільськогосподарські регіони, зокрема заселені переважно українцями (геноцид укр. народу). Особливо масштабним був Г. 1932-1933. Держава штовхала село до Г., бо воно не сприймало колгоспної системи.
ГУЛаг (ГУТаб; від рос. «Главное управлєніє лагерей») — комплекс таборів примусової праці в СРСР.
«Закон про п’ять колосків» — закон про охорону соц. власності від 7.08.1932, написаний власноручно Й. Сталіним. За крадіжку колгоспного майна мінімальне покарання — десять років, а дуже часто і розстріл.
Колективізація сільського господарства (від лат. «збірний») — політика об’єднання господарств прив. сільських господарів у спілки (колгоспи, радгоспи), що спираються на колективну власність на засоби виробництва. У СРСР і Україні зокрема була проведена наприкінці 20-х — у 30-х рр. Супроводжувалася політикою ліквідації куркульства як класу, насильства і Голодомору. Завершена на кінець 30-х рр.
Націонал-ухильництво — у СРСР негативна оцінка тих діячів, що «перебільшували нац. особливості».
Паспортна система — запровадження в СРСР 1932 системи внутр. паспортів та ін-ту прописки. Селяни паспортів не отримали, що унеможливлювало їх переїзд до міст. Посилення контролю держави над населенням.
П’ятирічки, п’ятирічні плани — вид рад. планового господарства на відміну від ринкової економіки. Всього за рад. часів їх було 12, перша з них у 1928-1932, остання 1986-1990.
Репресії (від лат. «придушення») — каральні заходи, утиски, переслідування, вжиті держ. органами, заходи держ. примусу.
«Розкуркулення» — ліквідація заможних господарств, репресії проти тих, що не хотіли йти в колгоспи, складова частина політики примусової колективізації сільського господарства. Поч. 1927-1928. Й. Сталін поставив це завдання у грудні 1929, а постанова вийшла у січні 1930. Особливо активно «р.» проводилося на поч. 1930, піддано цьому явищу було бл. 1,5 млн людей.
«Розстріляне відродження» — нове покоління, покликане до творчості Укр. революцією та українізацією, умовна назва літературно-мистецької генерації 20 — поч. 30-х рр., репресованої більшовицьким режимом. Цей термін відбиває трагічну долю багатьох представників нац.-культ. відродження 20-30-х рр. XX ст., що стали жертвами репресій і переслідувань у роки сталінського режиму (бл. 500 письменників та ін. діячів к-ри).
Соціалістична індустріалізація (від лат. «діяльність, старанність») — система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловосте з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни, процес створення вел. машинного виробництва в усіх галузях господарства країни. Уперше курс на с. і. був проголошений більшовиками 1925 на XIV з’їзді ВКП(б). Відбувалася в СРСР і Україні наприкінці 20-х-30-х рр., у роки перших п’ятирічок.
Соціалістичний реалізм, соцреалізм (від лат. «гром., сусп., товариський» і «суттєвий, дійсний») — творчий метод л-ри та мистецтва, який вимагає зображення дійсносте відповідно до ком. ідеології. У 30-х рр. зводився до худ. коментування сталінських «теоретичних положень», прославляння рад. дійсності. Він виник у першій половині XX ст., його засновником намагалися виставити Максима Горького. Визначальною рисою с. р. була ком. партійність. Влада вважала, що він «якісно новий, вищий етап розвитку, осн. принципами якого є правдиве, історично конкретне зображення дійсносте в її рев. розвитку».
«Чорна дошка» — особливий список районів, у яких за рішенням влади конфісковували продовольчі та посівні фонди, припинялося постачання товарів, посилювалися репресії, що прирікало населення на неминучу смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар