Модернізм як літературний напрям кінця ХІХ – початку ХХ століття

Межа XIX–XX століття – складна пора в мистецькому житті Людства. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Померли всі боги, залишилась одна людина!», і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності. Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. Література на межі XIX-XX століть була тісно пов'язана з усіма перипетіями свого часу. Ми бачимо численні напрями, течії, школи, стилі, простежуємо різноспрямованість руху поезії та прози в багатьох зарубіжних літературах. Їх протиріччя часом доходять до антогонізму, взаємозаперечення, і ні в жодну іншу епоху вони не були так яскраво виражені.

Перейдіть за посиланням, перегляньте відеоурок:

 Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX — початку XX ст.

Прочитайте теоретичний матеріал. Складіть опорний конспект у зошит (чекаю на фото виконаного завдання)

Модернізм (у перекладі з французької — новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда, К. Г. Юнга та ін.

Вперше слово «модерн» почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє і язичницьке римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова – «приналежність до сучасного». Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх ділянках суспільного і культурного життя почалося наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Підґрунтям для раннього модернізму у мистецтві була творчість романтиків. Модерністське начало приховане в самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності.

Модернізм вимагав від письменників нового слова, яке б було художньо інформативним. На думки модерністів, це повинна бути метафорична мова, лаконічні, рвані речення, метальна композиція, запозичений у німого кіно принцип монтажу. Все це поетичні засоби  породжені прагненням надати художньому тексту більшої інформативності.

Основні теми модерністської літератури

-  ізольованість особистості, її відчуження й приречення на самотність;

-  знеособлення людини;

- напружене переживання скінченності життя;

- змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

-  критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

Течії раннього модернізму

 

Символізм (від. грецьк. symbolon – знак, символ, ознака) – одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини».

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі,  а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Назва виникла після проведення виставки у 1874 році, де була виставлена картина Клода Моне «Враження. Схід сонця». ( враження франц. – impression). 

Неоромантизм (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) – течія в мистецтві (перш за все, у літературі) на межі XIX-XX століть, що виникла як реакція на реалістичні й натуралістичні тенденції другої половини XIX століття.

Завдання (письмово): Продовжте речення (письмово): «Найбільше враження справили на мене ідейно-естетичні пошуки представників літературно-мистецького напряму…».