Мистецтво відповідати на запитання

                                                 Доброго дня, любі учні

Ознайомтесь з теоретичним матеріалом до теми

"Мистецтво відповідати на запитання"

та виконайте практичне завдання

Перегляньте відео-матеріал:

➽Як відповідати на незручні побутові запитання | Риторика онлайн

➽Як ухилятися від відповіді під час виступу| Як не відповідати на запитання | Риторика онлайн

➽Мистецтво публічного виступу

Завдання (в зошит): закінчіть речення.

На думку Плутархa, є три способи відповідати на питання: сказати необхідне, відповідати з привітністю і .... 

Завдання: занотуйте в зошит те, що підкреслено (вивчіть)

Риторичне запитання. Таке запитання  не вимагає  відповіді, тому що кожен учасник розуміє її очевидність. Мета риторичного запитання — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.

  

Переломні питання. Вони підтримують суперечку в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник  правильно й ґрунтовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. 

Види запитань:

Приклад:

«Як Ви уявляєте собі…?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати … ?», «Як насправді у Вас справи з … ?».

Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні».

Приклад:

— Ти замовив квитки на потяг до Харкова?
— Так.
— Чи залишилися ще вільні місця в цьому купе?
— Ні.

Відкриті запитання  мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети.

Приклад:

— О котрій годині вирушає потяг?
— О пів на восьму.

Закритими запитаннями  можна  загнати опонента в «пастку»: він змушений вибирати тільки «так» або «ні», хоча не завжди відповідь може бути однозначною (ні, але...).

 

Прості та складні. Складні запитання вимагають не менше двох відповідей.

Приклад:

— Де ви плануєте зупинитися під час подорожі й чому саме там?
— Зупинимося на базі відпочинку, на яку приїжджаємо вже три роки поспіль, бо там чудова природа, привітні господарі й смачна кухня.

Складні запитання  можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

  

Коректні й некоректні.Некоректними  називають запитання, що ґрунтуються на свідомо  помилкових судженнях. Мета таких  запитань — збити людину з пантелику, примусити її виправдовуватися, загнати в неочікувану ситуацію, чинити психологічний тиск.

Приклад:

Запитання «Хіба ти можеш дозволити собі купити таку дорогу річ?» — некоректне, бо, по-перше, у кожного своє розуміння поняття «дорого — дешево», а по-друге, таке запитання звучить як втручання в особисті справи.

Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання  відповідай спокійно й не дратуйся, якщо вони сформульовані неточно або

неграмотно.

Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в незручне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, передусім  намагайся виявити їхню суть, викрити позицію опонента, лише тоді дати відкритий бій.

 

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

 

Відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину, називаються позитивними. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь  негативна.  Вона визначає слабкі сторони опонента, бо мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета.

Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами.

Приклад:

— Ти забронював квитки на концерт?
— Забронював.
— Скільки квитків забронював?
— Три.
— Коли відбудеться концерт?
— Цієї п'ятниці.
— Де проходитиме?
— На стадіоні.
— Хто хедлайнер?
— Моя улюблена група.

Така розмова чи обговорення якоїсь проблеми не буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Зверни увагу!

Відповідаючи на запитання, дотримуйся таких порад:

• чітко відповідай на поставлене запитання;

• ніколи не кажи нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається  опонент;

• визнач пріоритети у своїх відповідях: починай із головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила  інтересу, а потім переходь до другорядних;
 

• для чіткої структури відповіді використовуй вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє;
 

• подякуй опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходь безпосередньо до відповіді;
 

• щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуй такі конструкції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас...», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив...», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям...»;
 

• якщо  немає готової відповіді, скористайся переадресацією його опонентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;
 

• якщо  відчуваєш, що не можеш дати відповідь на запитання, не намагайся «викручуватися» із неприємної ситуації, краще скажи, що даси відповідь  наступного разу.

 

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь.

 

Зверни увагу!

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

Завдання (письмово):

У вас на вулиці запитали:

- Як тебе звати?

Надайте письмово відповідь на це питання у трьох варіантах

1. Це - провокаційне запитання (у вас запитали гопники)

2. Це - пояснювальне запитання (його задає співробітник поліції)

3. Це - каверзне запитання (його задають представники невідомої вам секти)

                              Чекаю на зворотній зв'язок